«Як тебе звати?» –  більше, ніж просто виставка, це калейдоскоп дитячих  історій  та зовсім недитячих доль. В експозиції представлені малюнки, власноруч намальовані карти залишених міст, фото дітей та батьків, що змушені були виїхати до «зовнішнього» світу, інсталяції та відеопроекції, що відтворюють подорожі з дому у невідоме. Історії дорослішання, зростання, перших втрат і нових мрій представлені у різноманітних формах.

«Як тебе звати?» – це перше,що ми запитуємо один в одного при знайомстві. Тому виставка і пропонує нам познайомитися з невідомими нам людьми, як щодня знаходяться поряд – внутрішньо  переміщеними дітьми та їх родинами. «Як тебе звати?» – таке просте, здавалось би, запитання, порушує взаємне ігнорування і будує мости між «ми» та «вони», між «чужі» та «знайомі». Саме так – через прості запитання та відповіді, фотографії та проекції, малюнки та зібрані докупи дитячі речі – виставка знайомить нас із життям «нових інших» – тих, хто проти своєї волі і в силу непередбачуваних обставин змушений був залишити затишний дім і стале життя. Один з  фрагментів  експозицій так і називається «Нам було затишно вдома» і представляє фото зруйнованих снарядами житлових  будинків і подвір’ї, а зо допомогою спеціальних окулярів «3Dреальності» ви можете навіть «зайти» в середину і пройтись по уламках чийогось затишку. На стінах замість картин – маленькі історії дітей, нашкрябані слова чи фрази, які чимось вкарбувалися в пам’ять. Все це  могло б бути про кожного з нас.

Історії дитинства і дорослішання – багато в чому схожі, але все ж унікальні. В рамках проекту «Крихітні  історії» відомі люди з усієї країни поділилися свою історією з дитинства, і вони виявились зворушливими і простими. В центрі одного з залів Мистецького Арсеналу – прозорий куб, наповнений дитячими речами. Що він символізує, вирішить кожен для себе – для когось дійсно речі – улюблені або ті,які не вдалось сховати в наплічник і взяти з собою, улюблені іграшки, залишені на призволяще в покинутих помешканнях, для когось – всі ті кольорові враження і мрії, які назавжди залишились «там» – на невизначеній поки що території.

В рамках виставки проводяться лекторії, театральні вистави, кіноперегляди й обговорення – всі вони так чи інакше стосуються тем міграції, дитинства, пошуків дому, і, власне самих себе вимушеним переселенцями. Що не кажіть, а з подорожі – бажаної чи вимушеної – майже ніхто не повертається таким же, як вирушив. Діти, які дорослішають швидше за своїх однолітків, все ж лишаються дітьми – вигадують собі уявних друзів, пишуть в блокнотах «секретики» і мріють, що зрештою закінчитися війна і вони повернуться додому. Дорослим залишилось лише створити їм таку можливість, все інше вони вже будуть собі самі.

Відвідувачі виставки «Як тебе звати?» запрошуються до діалогу з тими, кого ми бачимо щодня – кого називають безбарвним словом «переселенець». Хто  вони, ці 235 000 дітей, що вимушені були залишити рідну домівку, школу, друзів і опинитись там, де, може, ніколи раніше не були? Можливо, це однокласник вашої дитини чи хлопчик, що розклеює рекламні оголошення біля під’їзду? Чи дівчинка, що заворожено дивиться на гарну вбрану ляльку у вітрині супермаркету іграшок, але не наважується попросити її у мами, що так багато працює і так часто плаче? Чи підліток, що просить у вашого племінника покататись на ровері? Всі ці діти нової війни, яку нам теж так часто зручно не помічати.

Виставка і подій, що відбуваються в її межах, не дає відповідей на болюче питання, не нав’язує жодних позицій, а запрошує просто замислитись – хто ці діти, про що вони думають, чого чекають? Програма заходів за посиланням: http://artarsenal.in.ua/uk/

Виставка «Як тебе звати?» створена за підтримки UNICEF та Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Відвідати її можна за адресою: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська 10-12 до 25 грудня включно. Вхід безкоштовний.