Представники громадських організацій України з числа ВПО та українців, що були змушені покинути межі країни, виступили з ініціативою створення спільного громадського обʼєднання. Свої наміри засновники презентували на прес-конференції у УКМЦ 6 грудня 2023 року.
13 мільйонів осіб — саме стільки українських переселенців налічують у світі.
Ініцматори організації систематизують проблеми переселенців таким чином:
Соціальне житло: створення нового житла, викуп існуючих об’єктів та відновлення занедбаного житла. Згідно з законом України про соціальний житловий фонд, владні структури мають можливість придбати власність, яку згодом можуть передати громаді для тимчасового використання. Проте на практиці місцева влада часто ігнорує це законодавство, оскільки вона не зобов’язана юридично брати на себе цю відповідальність.
Пільгове житлове будівництво: об’єднані переселенці активно будують своє житло на безкоштовних ділянках, які надає громада, з використанням можливих пожертв від міжнародних донорів.
Донорські програми повернення людей: будівництво нового житла іноземними країнами, які бажають повернути наших переселенців додому, шляхом забезпечення їх житлом.
Програми для бізнесу: спеціальні податкові умови для підприємств, що вирішили здійснювати соціально-відповідальну діяльність, надаючи працю та постійне житло для ВПО.
Розробка і впровадження власної програми для поліпшення зайнятості переселенців.
Квоти для ВПО: обов’язок підприємств працевлаштовувати ВПО (за аналогією з обов’язком працевлаштування осіб з інвалідністю). Однак самі експерти зазначають, що цей пункт є дискусійним.
Трансформація «Власної справи»: запровадження окремої грантової програми для ВПО, які відкривають бізнес і працевлаштовують 2-х ВПО.
Пільгове кредитування та спеціальна економічна зона: безвідсоткове кредитування до 1 млн грн на відкриття власної справи для ВПО, які мали успішний бізнес до 24.02.2022, але втратили його внаслідок війни. І створення спеціальної економічної зони для виробничого і соціального бізнесу.
Навчальні центри: створення на базі Дія Центрів та ЦНАП навчальних гуртків для ВПО з початку та розвитку власного малого бізнесу.
У розв’язанні питань ефективної комунікації з переміщеними особами важливо враховувати два напрями: взаємодія з внутрішніми переселенцями, та з особами, що знаходяться за кордоном.
Ради ВПО: розвиток рад ВПО всередині країни як майданчик для комунікації влади, ВПО та громадськості.
Закордонні переселенці: збереження їхнього зв’язку з Україною, утримання культурної пам’яті, активне формування українського лобі закордоном серед переселенців, і підтримка ініціатив повернення додому.
Єдина комунікаційна платформа: створення єдиного майданчика комунікацій з усіма організаціями, які опікуються питаннями переміщених українців.
Компенсаторний механізм: правова підтримка осіб, які постраждали від війни, з метою отримання відшкодування в судовому порядку з країни-агресора за рахунок арештованих активів закордоном.
Допомагаючи тим, хто втратив дім через війну, будується не лише пристань для переселенців, а й стійке майбутнє для України.
«Наша платформа призвана зібрати максимальну інформацію від наших переселенців як в Україні, так і закордоном та розробити програми для їхнього більш комфортного перебування в Україні, щоб ці люди могли впевнено повертатися додому» — зазначив Юрій Зиков, Президент Всесвітньої організації переселенців, Заступник Голови ради з питань внутрішньо переміщених осіб при Київській обласній державній адміністрації.
«Ми впроваджували місцеву програму у форматі співпраці з органами місцевого самоврядування завдяки кооперативному будівництву, коли переселенці скидалися грошима, і за підтримки громад і органів державної влади створювались умови для будівництва постійного житла для внутрішню переміщених осіб», – зазначив він. «Cьогодні об’єднання може проводити адвокації з програм вирішення житлових питань. Мова йде не тільки про створення фондів тимчасового житла за кошти міжнародних партнерів, а і створення умов для придбання житла у приймаючих громадах»
Світлана Лук’янченко – переселенка першої хвилі. До 2014 року проживала у Луганську. Потім переїхала до Дніпра, де разом з Тетяною Гладковою створила громадську організацію «Сила майбутнього», якій вдалося реалізувати більше 20 проєктів, направлених на підвищення економічної спроможності переселенців і сприяння інтеграції переселенців у місцеві громади.