Навесні 2014-го їй було не до читання бізнес-книг на кшталт «Фіолетової корови» Сета Годіна з чудовою ідеєю: все, що відрізняється від більшості, привертає увагу і виділяє вас серед інших. 28-річній Анні Самарській-Денищенко було взагалі не до думок про відкриття бізнесу. В її налагоджене, в якомусь сенсі навіть розмірене життя, як і в життя сотень тисяч людей, увірвався «русский мир».

Питання «їхати з Луганська чи ні?» — не стояло. Було інше: коли це робити? Щоб встигнути. Щоб чоловіка — громадського активіста, занадто патріотично, занадто по-українськи налаштованого проти нових «панів» — не схопили і не кинули «на підвал». Щоб взагалі вижити.

Коли на одному з місцевих сайтів (зрозуміло, якого штибу) опублікували особисті дані членів сім’ї, все було вирішено. Повернувшись з вимушеної відпустки, вони зібрали необхідні речі та поїхали з рідного міста. В день весілля її сестри. Так луганчанка Анна стала рубіжанкою.

У минулому залишилася її попереднє життя. А майбутнє — його вартувало б назвати туманним. Якби Анна не була з тих, хто багато в чому звикли самі визначати своє майбутнє. Прислухаючись до порад людей, що викликають довіру та готові завжди підставити своє плече.

Почати спочатку

То був тернистий шлях, згадує Анна:

— Спершу медичний проект, яким ми займалися з моїм другом та партнером Євгеном, потім невдача та знову пошуки. Поїздки на навчання. Тренінги з написання проектів для грантів. Нарешті ми написали проект, подали на USAID (Агентство США з міжнародного розвитку), організували форум та отримали фінансування.

Вона укладає всю свою бізнес-біографію в кілька рядків. А коли перепитує: «Чи вважати себе бізнесвумен?» — робить паузу. Після якої відповідає:

— Можливо. Але я дуже прискіплива до себе …

Однак, найімовірніше, саме прискіпливість, а ще скрупульозність та відповідальність дозволили їй поєднати відразу два напрямки своєї діяльності: підприємця і громадської активістки.

— В мене з сестрою в Харкові стартап – виробляємо кондитерські вироби на замовлення, — продовжує Анна. — А в Рубіжному, з лютого 2017-го, діє громадський майданчик.

Там проходять різноманітні курси, є вечір настільних ігор, є клуб англійської. Безкоштовний кінозал, де можна по четвергах подивитися фільми, або мультики, залежно від вікової категорії. Бо це важливо, вважає Анна, адже в Рубіжному немає кінотеатру. На майданчику кожен може знайти щось цікаве, наприклад, навчитися робити красиві фотокартини у спеціально обладнаній фотостудії та взяти участь у фотоконкурсах.

Коріння успіху

У кожного, хто чогось досягає в житті, своя формула успіху. Рецепт від Анни такий: роби те, що подобається. А перед тим знайди тему, в якій розбираєшся, та розвивай її. Стати успішним, вважає вона, можна незалежно від того, яку сферу ти для себе обрав: чи-то ти допомагаєш комусь розробити бізнес, або ж створюєш власну організацію. Найважливіше — ставитися до обраної справи серйозно і віддаватися їй повністю.

Цьому навчили її батьки. Саме вони, за словами Анни, зіграли головну роль в становленні характеру. Вони, по мірі того, як доньки підростали, прагнули дати їм гармонійний розвиток. В житті дівчат була школа з поглибленим вивченням англійської, танцювальні секції. Вони здобули вищу освіту, мали можливість побачити світ.

А потім, коли Анна вже подорослішала, вона разом з батьком вела успішний бізнес. Може й невелика була та родинна справа – продаж автозапчастин, обслуговування мерседесів та інших машин, — але вона давала стабільний дохід та непогані статки. А крім того, дисциплінувала, привчала до думки, що бізнес – це серйозно. Це щоденна, кропітка робота. Яка лиш інколи дає тобі змогу перевести дух та насолодитися відпочинком.

Це були дуже корисні особисті «університети». Вони вплинули на всю подальшу долю Анни. Так саме, як вплинув на неї її чоловік, котрого вона, з м’якою посмішкою, називає «генератором ідей». З тих пір, як вони познайомилися, він завжди був поряд, підтримував у всьому. Це було вкрай важливо.

Минуле та майбутнє

— Раз на рік, іноді два рази на рік я їжджу в Луганськ, — каже Анна. — Тому що є нерухомість — і квартира там залишилася, і батьківський будинок, за порядком в якому треба все-таки стежити…

Батьківський будинок… Тепер успішна бізнесвумен пригадує, що перша квартира батьків з’явилася лише після того, як мати два роки відпрацювала медсестрою в Афганістані. До того вона 10 років стояла на черзі, та жила в гуртожитку… Та й взагалі минуле життя, яке вона інколи згадує із радістю та сумом водночас, було інше, ніж те, яким вона живе зараз. До нього вже не повернутися, та і сенсу в тому немає. Треба жити сьогоднішнім днем та піклуватися про майбутнє. Так Анна і робить.

Зараз жінці хочеться вийти на новий рівень бізнесу у Харкові та продовжити долучати рубіжан до майданчику, аби молодь вчилася самостійно заробляти гроші. Перший проект, яким займалася Анна, фінансувався три місяці, далі команда перейшла на самостійне фінансування. Другий має назву «Ініціативна молодь – рушій змін» та реалізується ГО «Громадський Дім» в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Він, що був спрямований на управління бізнес-навичками молоді, вже закінчується. Дякуючи йому, всі бажаючи мали змогу навчитися копірайтингу та створенню сайтів.

Волонтерська діяльність, незважаючи на різноманітні складнощі, має для громадської діячки особливе значення:

— Я думаю про людей, котрі багато втратили в Луганську… У багатьох змінилася думка з приводу того, що достаток родини і робота в бізнесі — це не найголовніше. Ще є оточення, яке ти хочеш створити для себе і для своїх дітей в майбутньому. Саме для цього ми це і робимо. Тому що я хочу, щоб діти на Луганщині мали ті самі можливості, що й діти в інших куточках України. Щоб розуміли: вони в них є. Та вміли всім цим користуватися.

Підготувала Христина Лі,

Публікація підготовлена Інтернет-виданням «Паралель-медіа» в рамках проекту ГО «Східноукраїнський центр розвитку місцевої демократії» «Посилення правової спроможності жінок у Луганській області», що реалізується за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд»