Четверг, 26 ноября 2020   Подписка на обновления  RSS
Два тижні на місцевих виборах відкрили мені інший Донбас. Ось, що я побачила в розмовах з місцевими
9:52, 05 ноября 2020

Два тижні на місцевих виборах відкрили мені інший Донбас. Ось, що я побачила в розмовах з місцевими


Підготовку до місцевих виборів на Донбасі я висвітлювали декілька тижнів спільно з Агенцією розвитку локальних медіа «Або» та Свои.City. Мені дісталося сотні кілометрів у дорозі і десятки годин записів на диктофоні. За цей час я була у Маріуполі, Добропіллі і Краматорську. Це відрядження, як зрештою і результати виборів, показали мені, що хоч на сході досі перемагають проросійські сили, Донеччина сповнена патріотичними людьми, які борються за Україну і за самих себе.

Люди

Є такий сталий вираз — «люди, зіткані з протиріч». Щоразу, коли чую його, згадую Донбас. Тільки тут, у селі на Луганщині, я бачила україномовних місцевих, які кляли мене за те, що вважаю Україну єдиною і незалежною. Тільки тут такі ж місцеві, але вже по той бік лінії розмежування, під страхом смерті щодня збирають та передають інформацію, яка одного дня допоможе звільнити окуповану територію. Люди на Донбасі, як і всюди в Україні, особливі. І тому найкраще, що сталося зі мною під час відрядження, присвяченого передвиборчим перегонам, — зустріти тих, хто мріє зробити свої міста такими, з яких не хочеться втекти.

Журналістка Ольга ОмельянчукЦе я на початку своєї «виборчої експедиції»

Наприклад, у Добропіллі чи не від всіх партій балотувалися шахтарі. На інтерв’ю один з них прийшов буквально щойно з забою. Витирав з кутиків очей чорні вугільні цятки, розповідав про те, як ще малим втратив батьків, як забрав у невеличке місто свою дружину, яка жила в обласному центрі, і чому у вугільного мономіста є шанс стати значно комфортнішим.

У Краматорську владою пробували стати місцеві активісти, які займаються питаннями урбаністики, допомагають українським військовим, рятують вимушених переселенців і разом охоплюють, здається, питання з усіх сфер життя міста.Тут мені розповідали про плани розвинути на Донеччині туризм, і мрію зробити Краматорськ культурним хабом, де митці могли би реалізовувати свої найсміливіші ідеї

Проте найбільше мене по-доброму вразила Сартана під Маріуполем. Тутешніх жителів, а разом з ними мешканців ще десятка прифронтових сіл, які мали б увійти у Сартарську ОТГ, буквально позбавили права на самоврядування. У цій та ще 17-ти окремих територіальних громадах (ОТГ) у Луганській та Донецькій областях місцеві вибори скасували з міркувань безпеки, мовляв, вони знаходяться надто близько до передової. При цьому у 2015-му та минулого року, коли на фронті точилися запеклі бої, влада змогла організувати тут президентські та парламентські вибори.

25 жовтня ці люди не змогли обрати тих, хто керуватиме громадою. І тепер у Сартанській ОТГ чекають на створення військово-цивільної адміністрації (ВЦА), голову якої назначить Київ. Це, а не сама перспектива ВЦА, сильно пригнічує місцевих жителів. Просто вони — люди, об’єднані війною, які цілком очікувано прагнуть, «щоб їх громадою керував хтось із місцевих, щоб не пояснювати, чому нам важливе море, чому треба питна вода і централізоване опалення».

Свідомо

Спочатку проспектом Миру, потім наліво через приватний сектор, міст і повз «Азовсталь». До маріупольського мікрорайону «Східний» з центру йду пішки. Тут ми говоримо з місцевими про те, як зараз живе мікрорайон — за шість років після обстрілу та напередодні нових місцевих виборів. Загалом у відрядженнях завжди стараюся якомога менше використовувати транспорт, адже крізь вікно маршрутки чи таксі важко «відчути місто».

Завод в МаріуполіМаріуполь під час виборів. Ми дізнавалися, що про вибори думають жителі Східного, який обстріляли шість років томуАвтор: Ольга Омельянчук

Ось, з труб величезного металургійного комбінату, розтягнутого на кілька кілометрів, у повітря вистрибують стовпи темного диму. Ось рибалки вудять рибу прямо під «Азовсталь» і біля табличок «Вылов рыбы запрещен». А ось я намагаюся вдихнути повітря на повні груди, і ловлю себе на думці, що у Маріуполі, у порівнянні з Києвом, справді дихається набагато важче.

Найбільшим же розчаруванням відрядження стала тотальна необізнаність людей. Поки влада переживала, чи правильно будуть заповнені бюлетені, більшість виборців, з якими я говорила, не мали й приблизного уявлення про те, чим займається місцева влада. У Маріуполі чоловік зітхав, що «мер має підвищити пенсії», у Добропіллі збиралися просити тамтешніх депутатів не закривати шахти, а у Краматорську чомусь вважали, що місцева влада має знизити тарифи на електроенергію.

Напис Совок не пройдет«Совок не пройдет»Автор: Ольга Омельянчук

У день виборів мені вдалося обійти з десяток краматорських дільниць. Я була там і у момент відкриття, і ввечері після завершення голосування. Цілий день, крім сну і ще пари літрів гарячої кави, мріяла про одне — знайти та поговорити з виборцями, які не годяться мені у батьки. Втім це бажання, на жаль, так і залишилося нездійсненним. За даними ЦВК, явка на цього року склала всього 36,88%.Після спостереження за голосуванням у Краматорську і розмов з колегами, які відслідковували вибори в інших містах країни, можу додати, що більшість з цих майже 37% — люди старшого віку

Молоді хлопці й дівчата, яких я зустрічала поблизу Палацу культури та техніки, де було одразу дві великих дільниці, наче, змовилися: «Та ні, ми не на вибори. Політикою взагалі не цікавимося», — відповідали вони в один голос. І тут сумно не лише те, що вони думають, ніби участь у виборах зобов’язує їх якось глибоко цікавитися політикою, а й те, що молодь свідомо позбавляє себе волевиявлення, дозволяючи, тим самим, іншим впливати на власне майбутнє.

Об авторе: Олег


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2020 Переселенцы