Автор: Олег Поліванов

На листопад 2025 року загальна картина української міграції в Європі стала одним із найсуттєвіших соціальних зрушень XXI століття: 6,3 млн українців живуть у ЄС, з яких близько 85% — жінки і діти. Чоловіки й досі, здебільшого, не можуть залишати країну через закон про мобілізацію, що створило безпрецедентну сімейну фрагментацію — близько 44% українських сімей розлучені на тривалий термін, а показник розлучень у 2024 році досяг 141,8 тис. Крім того, повсюдно спостерігається неформальне розходження пар через дистанцію.

Німеччина

У Німеччині проживає 1,4 млн українців, 71% — жінки. Середній вік — 34 роки, частка матерів із дітьми — 66%. Німеччина забезпечує високий рівень соціальної підтримки: виплати Bürgergeld складають 563 євро на дорослого та 502 євро на дитину. Народжуваність серед українок зросла до 1,5 — завдяки доступу до якісної медицини та підтримці вагітних. Малюкова смертність — одна з найнижчих у ЄС (3,5 на 1000). Смертність серед українців — 7,2 на тисячу. Медицина безкоштовна при наявності страховки. Проблема житла зберігається: 43% українців живуть у спільних будинках або тимчасових гуртожитках. Розлука пар через дистанцію — повсюдна.

Інтеграція: 70% (високий рівень зайнятості, стабільні сім’ї).

Повернення: 20% (за умови гарантії безпеки та відновлення житла в Україні).

Чехія

Близько 373 тис. переселенців мешкають у Чехії, переважно жінки (78%) та діти. Країна демонструє сильну інтеграцію — понад 157 тис. офіційно працевлаштованих українців. Соціальні виплати: 4 860 крон на дорослого, 3 490 — на дитину, діють протягом 6 місяців після прибуття. Народжуваність — 1,4, смертність низька (менше 6 на 1000). Близько 12% українок одружилися з громадянами Чехії, що сприяє утриманню міграції. Житло у Празі і Брно дуже дороге: ціна оренди зросла на 38% з 2023 по 2025 рік.

Інтеграція: 67%.

Повернення: 23%, можливе за умови відновлення інфраструктури України та соціальних гарантій.

Польща

У Польщі близько 1 млн українців, але з листопада 2025 року скасовуються програми безкоштовного житла, що спричинить скорочення кількості переселенців. Народжуваність серед українок — 1,1; смертність — низька завдяки доступу до медицини (через PESEL). Сімейні зв’язки розірвані: майже 80% жінок живуть без чоловіків, частина вступає у стосунки з поляками, створюючи нові сім’ї. Програма 500+ поширюється й на українців при постійному перебуванні. Неформальна розлука — у 30–35% пар.

Інтеграція: 55% (працевлаштування високе, але соціальна втома зростає).

Повернення: 30% (за умови покращення економіки та повернення чоловіків).

Франція

У Франції — близько 240 тис. українців. Франція стикається з проблемою житла та бюрократією, 36% біженців ризикують залишитись без офіційної прописки. Народжуваність серед українок низька (0,9), смертність — стандартна. Медицина високого рівня, але доступ залежить від статусу CMU. Допомога: близько 426 євро на дорослого і 210 євро на дитину. Часто жінки об’єднуються у кооперативи, організують спільний побут.

Інтеграція: 50%.

Повернення: 30%.

Великобританія

Великобританія — 254 тис. українців, з них 70% — у рамках програми Homes for Ukraine. Середня орендна плата зросла до £1 312, через що 60% переселенців змінюють житло протягом першого року.

Народжуваність — 1,3; доступ до NHS забезпечує профілактику і допомогу при пологах безкоштовно. Смертність низька, однак психічні розлади діагностуються у 27% українок, які живуть у розлуці з чоловіками.

Інтеграція: 62%.

Повернення: 25% (за умови зняття обмежень для чоловіків та стабільності).

Угорщина

40 тис. українців в Угорщині відчувають гострий дефіцит підтримки: допомога скорочена до 55 євро. Народжуваність у країні — історичний мінімум (8,2 на 1000), серед українок ще нижча. Медицина частково доступна, смертність зросла на 4% через хронічні хвороби й відсутність страховки. Розлука сімей висока — 60% жінок, які мешкають в Угорщині, не мають постійного контакту з чоловіками.

Інтеграція: 25%.

Повернення: 60%.

Іспанія

В Іспанії мешкає близько 230 тис. українців, де діє щедра модель підтримки: житло, робота, дитяча допомога й візи на два роки. Народжуваність — 1,5; медична допомога безкоштовна за страховим номером NIE. Смертність низька, сім’ї стабільні. Серед українок — 12% змішаних шлюбів з іспанцями.

Інтеграція: 72%.

Повернення: 18% (за умови закінчення конфлікту).

Словаччина

Словаччина підтримує 70 тис. українців, але з березня 2025 року термін допомоги скорочено до 60 днів. Медицина часткова, народжуваність — 1,2, смертність зростає серед літніх. Родини розлучені — 40% жінок із дітьми не мають зв’язку з чоловіками понад 2 роки.

Інтеграція: 32%.

Повернення: 42%.

Сімейна фрагментація: наслідки

Головна демографічна і соціальна криза зумовлена розлукою сімей. Із 6,3 млн українських переселенців за кордоном 4,6 млн — жінки і діти, а близько 2 млн чоловіків і батьків залишилися в Україні. Лише 30–40% чоловіків можуть законно залишати країну за медичними чи сімейними підставами. Розлука призводить до руйнування: половина українок вимушено будують побут без чоловіків, що веде до росту самотності, депресії й розлучень. У 2024–2025 роках фінансова підтримка біженців сягала €3–4 млрд на рік, але емоційні втрати непоправні: діти ростуть без батьків, сім’ї тривалий час розділені на 2–3 роки.

Соціальне життя і зв’язок з Україною

Українські спільноти стали активною частиною європейського суспільства: 88% беруть участь у місцевих освітніх проєктах, 74% волонтерять, 62% надсилають гроші рідним в Україну. Створено понад 3 200 українських шкіл вихідного дня, більше 500 культурних центрів і десятки церковних громад у Чехії, Польщі, Німеччині та Іспанії. Однак тривала ізоляція чоловіків і життя в нових культурах трансформують сім’ї: відбувається м’яка асиміляція другого покоління, а українська діаспора стає довготривалою частиною демографії ЄС.

Українська еміграція у 2025 році — це не лише наслідок війни, а й потужний соціокультурний зсув. Німеччина, Чехія та Іспанія демонструють демографічну стійкість та інтеграцію, тоді як Угорщина й Словаччина — залишаються зоною соціального виживання. Через неможливість виїзду чоловіків Україна зіткнулася з новою «вдовою демографією»: кожна друга родина живе у розлуці. За прогнозами, близько 35% переселенців залишаться в ЄС назавжди, 25% повернуться додому за умови безпеки, а решта існуватиме між двома світами, формуючи нову модель української європейської ідентичності.

Більшість українців перебуває у стані глибокої депресії через те, що їхні домівки і квартири зруйновані війною, а рідна держава майже не згадує про них і не надає моральної чи психологічної підтримки. Це відчуття забутості лише посилює їхні емоційні страждання в нових країнах Європи.

---